Бідність підриває європейські права (і право голосу)

Опитування та звіт, опубліковані напередодні європейських виборів, розповідають нам, хто ми є і де ми стоїмо, разом: останній Євробарометр, опублікований в середині квітня, і звіт Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав (FRA), опублікований на початку червня.

“Євробарометр” свідчить, що напередодні виборів, які вже завершилися, громадяни Європи були (і залишаються) стурбовані зростанням бідності та соціальної ізоляції, а також зниженням доступності охорони здоров’я.

“Нелегальна імміграція не є головним пріоритетом для європейських виборців, незважаючи на увагу до цього питання в засобах масової інформації та політичних кампаніях правих партій протягом останнього року”, – пояснює Ліза О’Керролл, брюссельський кореспондент “Гардіан”.

Громадяни країн-членів ЄС хотіли б, щоб боротьба з бідністю та соціальною ізоляцією (33%), а також підтримка системи охорони здоров’я (32%) були головними темами виборчої кампанії. Далі йдуть економіка і створення робочих місць, за ними – оборона і безпека, особливо в країнах, що межують з Росією (Данія, Фінляндія і Литва).

Щодо охорони здоров’я: через чотири роки після пандемії, яка нагадала нам, що не вистачає лікарняних ліжок (які неодноразово скорочувалися протягом останніх 30 років), не вистачає ліків, не вистачає персоналу (і не вистачає оплачуваного персоналу), занепокоєння є законним.

Нема чого й казати, що до таких побоювань не прислухалися.

Ці цифри не надто відрізняються від даних того ж опитування у грудні 2023 року. Варто також нагадати, що за даними Євростату, у 2022 році 95,3 мільйона людей в ЄС перебували під ризиком бідності або соціального виключення, або 21,6% населення.

Бідність шкодить нам і нашим правам

У EuObserver, Ніколай Нільсен коментує дані з останнього звіту Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав (FRA). За даними FRA, фундаментальні права в Європі перебувають під загрозою: не лише через уряди, які дедалі менше цікавляться демократією, але й через зростання бідності та соціальної ізоляції.  

“Зростання цін на енергоносії та вартість життя підштовхнуло кожну п’яту людину в ЄС до бідності”, – йдеться у звіті, додаючи, що діти, жінки, молодь, расові та етнічні меншини, люди похилого віку, ЛГБТКІ, роми та люди з обмеженими можливостями є тими, хто найбільше ризикує опинитися в бідності, а також під загрозою порушення їхніх фундаментальних прав.

На думку FRA, частково це пов’язано з геополітичними конфліктами та зростанням расизму, а також з тим, що активність громадянського суспільства все частіше придушується: “Надмірне державне втручання, особливо щодо прав на свободу асоціацій, мирних зібрань та вираження поглядів, загрожує простору для громадянського суспільства”.

У статті для Tageszeitung, Александра Кем розповідає дуже схожу історію про Німеччину: “Азійці, мусульмани та чорношкірі люди мають вищий ризик бідності, ніж населення без расових відмінностей”. Кем бере дані зі звіту “Межі рівності: Расизм і ризик бідності” (Grenzen der Gleichheit: Rassismus und Armutsgefährdung): в той час як 10% жінок і 9% чоловіків перебувають під загрозою бідності, ці відсотки зростають до 38% для жінок-мусульманок і 41% для чоловіків-мусульман.

Як забезпечити більше прав?

Як зазначають Естер Лінч, секретар Європейської конфедерації профспілок, і Барт Ванхерке, директор з досліджень Європейського інституту профспілок, відзначають, існує поштовх, хоча і недостатній, до соціальної Європи. Подумайте, наприклад, про Директиву для працівників платформ або Директиву про адекватну мінімальну заробітну плату.

Прихильність до Європейського стовпа соціальних прав, сповненого добрих намірів та потенціалу, було поновлено у квітні минулого року з Декларацією Ла Хюльпе: підписаною Комісією та тепер уже колишнім прем’єр-міністром Бельгії Александром Де Кроо від імені 25 країн-членів ЄС (усіх, крім Швеції та Австрії), Європейського економічного і соціального комітету, а також більшості соціальних партнерів та громадянського суспільства, вона має закласти основи майбутньої соціальної Європи, тобто підготувати соціальний порядок денний на період 2024-2029 років.

Втім, у житті громадян до помітного прогресу часто далеко. Достатньо лише поглянути на пресу, щоб знайти приклади.

У Guardian, колонці колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Гордона Брауна, обговорюються “діти жорсткої економії”, тобто, дітей, народжених після 2010 року, які “складають 3,4 мільйона з 4,3 мільйона британських дітей, що живуть у бідності”, і ця цифра збільшується приблизно на 100 тисяч осіб на рік протягом останніх 10 років через скорочення соціальної допомоги (наприклад, неодноразові скорочення дитячої допомоги, яка тепер коштує на 20% менше, а також багато інших заходів, згаданих Брауном). “Останні 14 років були ще більш драматичними – Brexit, Covid-19 та енергетична криза, що виникла внаслідок війни Росія–Україна, і це лише три з них – але, незважаючи на те, як ці окремі події вплинули на життя людей, незмінним протягом усього цього часу була сувора економія”, – пояснює Браун.

Франція зараз обговорює реформу допомоги по безробіттю (яка пройде, незважаючи на майбутні вибори), яку щомісячник Alternatives Economiques – серед інших – називає “бійнею”: “Ніколи за 66 років існування допомоги по безробіттю реформа не ставилася до безробітних так погано, і ніколи уряд не замахувався на них так наполегливо”, – пише Сандрін Фулон, яка також нагадує про вже значні скорочення у 2019-2021 і 2023 роках.

У Фінляндії, інший приклад аналізує соціолог і Teollisuusliitto член профспілки Michał Kulka-Kowalczyk в Krytyka Polityczna. Нові соціальні скорочення уряду Фінляндії призведуть до того, що ще близько 68 тисяч людей опиняться за межею бідності, в тому числі 16 700 дітей. Такі дані наводить Soste, що об’єднує близько 200 соціальних та медичних організацій. Згідно зі звітом звіт, який Міністерство соціальних справ та охорони здоров’я Фінляндії подало до Комісії, ця цифра насправді становить 94 тисячі осіб.

Утримання та нерівність

Результати нещодавніх виборів викликають занепокоєння не лише через місце, яке зайняли ультраправі, але й через те, що ми наполягаємо ігнорувати: по всьому ЄС проголосувало 50,8% виборців, які мають право голосу, з піками участі в Бельгії, Німеччині, Люксембурзі. Отже, майже половина виборців, майже половина громадян Європи, вирішили не брати участь у виборах – або не змогли, або не знали, як це зробити, або просто не знали про вибори. Найнижчі показники участі були зафіксовані в таких країнах, як Хорватія і Болгарія, одних з найбідніших в ЄС.

“Соціальна та територіальна нерівність суттєво впливає на політичну участь. Попередні дослідження вже задокументували, що утримання від участі у виборах є більш вираженим у країнах з нижчим середнім рівнем заробітної плати, а в межах країн утримання від участі у виборах є більшим на бідніших територіях та серед осіб з низьким соціально-економічним рівнем”, – пояснює Клара Мартінез-Толедано, доцент кафедри фінансової економіки та координатор з питань розподілу багатства у Базі даних про нерівність у світі. “Крайні праві отримують значно більшу частку голосів виборців у більшості країн ЄС. Їхній акцент на соціокультурних питаннях, зокрема, на питаннях імміграції, став дуже ефективним у залученні виборців з низьким соціально-економічним рівнем, які раніше голосували за ліві партії, але відчувають, що вони залишилися позаду”.

Реальність (також) полягає в тому, що 5% населення Європи володіють 43,1% загального багатства, тоді як найбідніші 50% володіють 8%; і за останні 30 років більшість країн ЄС скасували податок на багатство.